У житті кожного мужика настає такий момент, коли він розуміє, що настав час щось міняти, і це не сто доларів за вдалим курсом, а щось важливіше і фундаментальне. Нещодавно ці зміни торкнулися і мене. Точніше, навіть не торкнулися – немов запорошеним мішком по голові з-за рогу устрахнули. Прозріння прийшло раптово, як голи київського «Динамо» у Лізі чемпіонів – під час щорічного свята прибирання у шафі. Цього дня перебираються всі речі: шорти, майки та сорочки, а всі шкарпетки немов потрапляють у програму «Жди меня» і знаходять свою давно втрачену половину. І ось чіпляюся поглядом за одну з улюблених літніх футболок (з клоуном Красті), машинально міряю і… відчуваю справжній шок. Такий, який відчувають жінки, після щільної та ситої зими діставши гарні легкі речі та розуміючи, що якась нелюдськазараза за кілька місяців ушила їх на два розміри! Футболка сиділа впритул, і це виглядало набагато сумніше, ніж більшість російських комедій. А в голові крутилася лише одна думка – настав час йти в спортзал. Повернути кубики преса, які зараз замінила одна кулька пуза – чим не мета? Мета, як і у будь-якого вільного хлопця, який більш-менш активно шукає нових відносин і намагається виглядати відносно пристойно, повністю виправдовує кошти. Та й ніщо ж не заважає знайти ці самі стосунки в тому самому спортзалі! Багато дівчат нині й усілякими пілатесами займаються, і фітнесом, і навіть залізяки тягають, а не тільки на орбітреці бігають. Тому спортзали та гойдалки вже можна вважати «хлібним» місцем – не гірше, ніж театри чи бібліотеки. Неподалік квартири, до речі, є один, досить непоганий, плюс піша прогулянкадо його важких дверей не викличе задишки. У голові, здавалося, вже формується план. Буквально наступного дня у спортзалі мені вже дружелюбно посміхався персональний тренер Олег – висока людиноподібна шафа з ручищами, здатними легко зав’язувати цвяхи морським вузлом та гнути сковорідки. Але був і приємний момент: серед тих, що займалися в залі, що нагадувала з-за великої кількості дивних залізяків і агрегатів середньовічну камеру тортур, відразу виявився п’ятий панянок. Після первинної фільтрації (принагідно займаючись з деяким наснагою на тренажерах і намагаючись налагодити комунікації з іншими «сукамерниками») список зменшився до двох об’єктів жіночої статі з приємними округлостями – Маші та Аліни. Дві симпатичні розкуті студенточки, які начебто всі 24 години на добу думали лише про одне: як підтягнутиживотик та попу. До речі, коуч Олег відразу попередив мене про те, що варто спантеличитися одягом, що підходить для занять та навантажень. Закопавшись на день в Інтернеті, у всіх цих шортах, футболках, майках і трико, з горем навпіл придбав собі шмотки, які не обурювали мого м’язового гуру. А в процесі цього в голові майнула думка: якщо моя колишня дівчина могла довго вибирати між спідницями кремового та кавового кольору, то як же важко їй дався б похід за спортивним гардеробом! Пані ж треба і трусики підходящі, без всяких там стирчать швів, і бюстгальтер спеціальний. Тож у ньому було і ефектно, і ефективно займатися. Це питання не виходило з голови, поки я не звернув увагу на ходячи джерело відповідей, що хитає попу недалеко від мене. Маленька ремарка: природа щедро наділила Машу тим, хто прагнетретім розміром грудей, а Аліну – навіть повноцінним. І груди наймилішої Алінки під час вправ зі скакалкою фактично вистрибує з майки, як кенгуру із сумки. А ось у Маші все виглядає дуже пристойно та ефектно. І взагалі, якось почав відчувати, що вона, можливо, може стати тією додатковою метою, частково заради якої я і записався в цей спортзал! Пора діяти! У першому етапі – спілкування. Якось після тренування, майже червоніючи (насправді – ні!) і мімікріруя під збентеженого «ботаніка», запитав у Маші, чому у неї груди виглядають чудово, а у Аліни – нагадує відскок тенісного м’ячика. Хоча розмір майже однаковий, та й пружність візуально аналогічна. У чому секрет? У відповідь Маша, розсміявшись, буквально розрекламувала спеціальну спортивну білизну. Мовляв, довго вибирала щось іпідходяще під одяг, і приємне до тіла – і під час пошуку натрапила на сайт «Інтимо». Подивилася, подумала, замовила і тепер жодного разу не шкодує. І комфортно в ньому, і зручно, і груди не стрибає, що до покупки чудового бюстгальтера, виявляється, її дуже дратувало! 
Там же і трусики спеціальні прикупила, які під лосинами не зіпсуються. 
З теми білизни ми потім перескочили на іншу, потім на третю, а потім вирішили вийти з тренажерки і просто прогулятися. І якось випадково забрели до кінотеатру на «Дедпула», купивши квитки на останній ряд. Навіть не питайте, що там було на екрані, цього мій мозок взагалі не зафіксував. А ось номер телефону Маші, навпаки, запам’ятав, записав і на вихідних напевно зателефоную і кудись запрошу – може, у веганське кафе чи Голосіївський парк. Не знаю, як вона, а особисто я дуже налаштований на продовження. Щоправда, у спортзалі до цього такидоведеться попрацювати – кулька жиру в кубики преса поки що трансформується повільніше, ніж хотілося б. У дівчат, звичайно, все набагато простіше – їм не потрібно тягати штангу або важкі гантелі за графіком “8 підходів по 12 разів”. До того ж, вони мають додатковий потужний стимул займатися своєю фігурою (рефлекторно згадується жарт з бородою дідуся Мороза – «Дівчата, якщо не влаштовує фігура, то йдіть до нас – нас вона цілком влаштує!») – демонструвати не лише себе, а й чудова спортивна білизна. Такого на «Інтимо» – цілий каталог: //www.intimo.com.ua/catalog/139/ – і є сенс наживо бачити його в спортзалах! Саме тому зали — злачні містечка для знайомств, гірше за театри з ресторанами. Та й м’язи наростити теж не завадить. Якщо час залишиться, звісно. Деніс Соболєв
